От і осінь прийшла – ла-ла-ла, ла-ла-ла... І дуже мені цікаво, що ця осінь нам усім принесе. Я, звичайно, дуже сподіваюсь на нову революцію – справжню і національну. Успішну революцію, довокола якої не будуть розводити зайвого пафосу, але яка по-справжньому оновить наше життя. Революцію, яка через півтора роки не приведе до ситуції “а на манєже – всьо тє же”...

Оце коли я бачу їхні задоволені мармизи і чую, як вони всі дружно збираються нас ощасливити вже найближчим часом, як ми всі розпрекрасно заживемо під їхнім мудрим керівництвом, в мене виникає запитання – а чому ж ми так не зажили за їхнього попереднього правління? Хоча, ні – брешу... Це питання не виникає, бо воно й так існує – поза мною. А от виникає в мені ненависть – до них усіх. Я їх усіх ненавиджу. І думаю, що не я один...

Ненавиджу, бо не вірю. Ненавиджу, бо я переконаний, що кожен з них дбає лише про свої власні інтереси. Ненавиджу, бо я завжди ненавиджу людей, які використовують службове становище в корисливих цілях. І ще я ненавиджу лицемірів. Я терпіти не можу людей нещирих, підступних та зрадливих.

Я ненавиджу їх – і ця ненависть не дає мені зневіритись. Хоч і приводів для зневіри бачу безліч. І в першу чергу – для зневіри у власному народі.

Бо якийсь дуже дивний наш народ. В ньому завжди живе стільки протиріч, що здається, ніби вони самі давно б уже мали його з’їсти. Та й вони, ніби з’їдають. А він щось усе ніяк не з’їдається. Видно, якийсь непоживний. Хоч ним постійно намагається хтось пожи ... Читата далі

Олеже, Ви часто наголошуєте на своїй дистанційності від українського шоу-бізнесу. Це від того, що Вам не властиве почуття корпоративності чи в цій сфері немає людей, груп Вашого рівня, можливо?

- Я з тих людей, які пережили оці епохи: від Радянського Союзу, потім початок незалежності і сьогоднішній день, 21 століття, і просто на моїх очах зникали якісь поняття. Зникло таке слово, як “культура” взагалі з загального користування, з ужитку. Ми на сьогоднішній день говоримо про шоу-бізнес, а маємо на увазі культуру. Мені здається, що ми теж втратили таке поняття, як талант. Раніше ми говорили про талант, а на сьогоднішній день ми говоримо про харизму. Мені здається, що от це якраз показник сьогоднішнього дня, тому що, наприклад, талановита людина – це та людина, яка все робить якісно, найкращим способом, і від цього вона не чекає якоїсь заслуги чи пошани, чи якоїсь реакції від людей, від соціуму. А харизма – це явно така реакція організму просто здобути максимальні поблажки для себе. Мені здається.

- Що зараз домінує: харизма, як Ви сказали, чи талант?

- Харизма. На сьогоднішній день талант - таке слово вже не вживається. Про геніїв ми взагалі не говоримо, про талант ми навіть не говоримо. Ми говоримо: це харизма, це пробивна людина.

Замість артиста сьогодні вживається фронтмен, тобто та людина, яка попереду. Але ж ми знаємо, що інтелігентна людина не обов’язково мусить бути попереду, вона може бути і в тіні, але вона робить свою справу і робить її гарно.

- А ... Читата далі