Статистика свідчить, що носіїв право-радикального світогляду нині в Європі лише 0,3 %. Така малочисельна кількість мислячих людей – наслідок безпрецедентного в світовій історії юдейського експерименту маніпулювання людською свідомістю з допомогою християнства як релігії для “гоїв”. Панівна парадигма християнства стала гальмом для розвитку вільної етнічної думки, що в своїй основі повинна була б мати три опертя: рідну землю, рідну мову і рідну віру (релігію). Засоби інформаційного впливу на людську свідомість є тією найстрашнішою зброєю, яка без очевидних військових дій (бомб чи ракет), згубила мільйони чистих душ нашого народу. Для українця-рідновіра цілком очевидно, що називати себе українським патріотом і бити поклони єврею Ісусу – це божевілля. Нав’язувані на державному рівні “християнські цінності”, впровадження християнського лжевчення в шкільні й вузівські програми, одночасно з “деідеологізацією” освіти створили світоглядний та ідеологічний хаос у головах нашої молоді, позбавили її етнічного імунітету. Стандартизація християнських “норм моралі” і поведінки не дає змоги молодій людині вийти із зачарованого кола чужинських догм, позбутися “загальнолюдської” зашореності. Все це є наслідком цілеспрямованої, добре спланованої змови купки ідеологічних бандитів проти Білого людства в цілому і українського етносу зокрема. Наш часопис послідовно викриває облудні лжевчення і повідомляє про розвиток Рідної Віри в Україні та в інших країнах. Ми віримо, що “Боги свої десниці тримають на ралах наших”, віримо в силу Рідних Богів, яких ми славимо. Сподіваємось, що своєю працею допоможемо Богам встановити зв’язок з нашим народом, утрачений у 988 р. після зрадницького злочину князя Володимира. Божественна десниця – давній язичницький символ. У перекладі з давньослов’янської і давньогрецької означає “права рука” і символізує силу, владу, покровительство Боже своєму народові. Взаємозв’язок Рідної релігії і народу споконвіку набув священного значення. Про це знала еліта давнього суспільства – його вища варна волхвів і жерців, цю ідею глибоко усвідомлювали і їй присягали благородні лицарі касти воїнів – захисників Батьківщини, була вона близькою і зрозумілою навіть кожному селянину ще змалечку. Почуття любові до Рідної Землі, Рідної Мови і Рідних Богів виховувалося з колиски, з молоком матері, з казками бабусі і дідуся, з героїчними переказами про подвиги прабатьків. Рідна Віра жила в народі задовго до виникнення примітивних монотеїстичних релігій юдаїзму, християнства й ісламу. У ній закодовані глибокі предковічні знання про правильне, правдиве, праведне, правове, справедливе, тобто божественне життя народне. Праве і ліве завжди розглядалися як пара протилежностей, аналогічних плюсу і мінусу, вогню і воді, дню і ночі, космосу і хаосу. Вочевидь, ця символіка цілком тотожна й парі “свій – чужий”. Оскільки правиця в переважної більшості нормальних людей є активнішою, дієвішою – вона “своя”. Шуйця (ліва рука) завжди трохи незграбніша, тому вона може виконувати лише додаткову до основної функцію. В правиці воїн тримає свій священний меч, лівицею захищається щитом від удару чужого меча. Свій значить правий! Чужий – лівий! Саме таке поняття вкладали в термін правий і винахідники політичного Правого руху – суто національного, патріотичного спрямування. А лівизна завжди розцінювалася, як космополітична, інтернаціональна, чужа, як своєрідне збочення від етнічного правила. Саме з цих міркувань ще на Купайла 1995 року наш часопис “Сварог” узяв своїм гаслом древньослов’янський заклик “Право славимо!” Ми й досі відстоюємо свою позицію безкомпромісного націоналізму, послідовного правого спрямування. Ми не політична організація, однак у міру своїх можливостей будемо знайомити українських громадян, в тому числі й політиків, якою є Права ідеологія Білого світу. Наш часопис друкує новини етнорелігійного відродження. Наша мета – суто духовно-релігійна – Відродження Віри Предків у всій її повноті та філософсько-богознавчій цілісності. Розуміючи, що без душі тіло мертве, ми бачимо, як без рідної релігії гине наш народ. Вселивши в народну душу мертвого Ісуса, юдохристияни ось уже тисячоліття вампірують на тілі нашого народу.

       Політики, які бояться сказати народові правду, не користуються нашою повагою. Ми будемо підтримувати всі національно-патріотичні сили, які візьмуть в основу своєї діяльності захист автохтонного населення України і боротьбу із засиллям чужинських ідеологем. Ми не є першими, хто зрозумів силу Рідної Віри і усвідомив необхідність її повернення на рідну землю. Спроби лікування народної душі були відомі в Україні вже кілька сотень літ тому. Спочатку поодинокі мислителі Григорій Сковорода, Яків Головацький, Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Василь Пачовський, Михайло Коцюбинський, Леся Українка та інші своїми творами послідовно виробляли в народу повагу до рідних джерел. Професор і Волхв Володимир Шаян 1934 р. вперше відверто заявив про необхідність Відродження Рідної Віри – основи життя національного організму. Його відкрита позиція спочатку шокувала християнських пастирів. Переляк втратити свої панівні позиції в суспільстві та багаті пожертви щедрої пастви примусив їх гарячково шукати порятунку. Оговтавшись, вони почали думати, як спрямувати наш релігійний ренесанс в русло їхнього вузького “монотеїзму”, що так нахабно проростає з гнилого юдейського кореня. Саме юдейським винаходом стала і так звана “рунвіра”, яка не має нічого спільного з Рідною Вірою нашого народу! Звідси й постали песимістичні настрої щодо “недосконалості” Віри наших Предків, мовляв “багатобожжя – це примітивна релігія”. Таку нісенітницю можуть поширювати лише люди, в яких відсутня логіка. Бо всяке спрощення системи – без сумніву, прямий шлях до її виродження. І навпаки: різноманітність, різносторонність, багатогранність – ось ознаки потужності й живучості будь-якої системи, культури, релігії. Юдейська традиція обожнення “пророків” стала для творця рунвіри, заокеанського фантаста, ще й поштовхом до самосакралізації власної персони. Поява його авторського курсу рунвіри роз’єднала лави прибічників рідної релігії в Україні. Ми неодноразово роз’яснювали, що завжди і всюди глобалізатори прагнуть спрямувати Праву ідеологію в ліве русло – це відоме правило Талмуду. Це все вже було! Треба тільки вміти знаходити історичні паралелі. Бо якщо ми хочемо зрозуміти, що відбувається, треба знати, що вже відбулось. А подібні маніпуляції з релігією робили Будда, Заратустра, Мойсей, Христос, Магомет, які звели природні релігійні системи в русло жалюгідного монотеїзму. Релігію Життя вони перетворили на релігію смерті. Наслідки цих релігій – тотальне зубожіння, духовне і фізичне. Отже, автори монотеїзму мають “добрі” зразки! Розуміючи, що відбувається, ми завжди стояли і будемо стояти на методологічних позиціях автохтонного відтворення та наукової реконструкції забутої, але не втраченої спадщини наших Предків. Так само ми залишаємося cупротивниками всіляких необдуманих “реформ” у галузі релігії. Ми добре усвідомлюємо, що сучасна епоха глобальної підміни справжніх цінностей всілякими сурогатами посіяла в народі глибокий песимізм і зневіру. Але ми щиро віримо, що мудрий наш народ відсіє зерно від полови, бо незаперечною є істина, що приживається в народі лише те, що йому органічно близьке. Християнство з його похоронною літургією завжди сприймалося народом з острахом і відчуженістю, зате народна, власне язичницька обрядовість наповнила її близьким для народу змістом. Відвідувати ж церкву примушував природний потяг до божественного, а часто – ще й “громадська” думка. Чи знав народ докладно християнську догматику? Хіба що на рівні малограмотних попів, які ледве спроможні були пояснити народові біблійні байки. Чи знають наші сучасні політики, що написано в книзі, на якій присягає наш Президент? Чи відомо так званим “націоналістам-християнам”, що Біблія містить сотні наказів “богообраному народові” знищувати інші народи з лиця землі, в тому числі й Предків нашого народу, що звісно, поширюється й на нас нині живущих? Чи можна вважати себе “правими”, взявши на озброєння чужу релігію і ревно молячись за процвітання синів Сіону та за знищення власного народу? Сьогодні цілком очевидно, що в українському політикумі відсутній право-радикальний рух. Щоправда, деякі заповзяті аналітики ладні створити його видимість бодай у своїй багатій уяві. Зрозуміло, що правий рух має формуватися на націоналістичних засадах, які споконвіку є антиподом всіляких демократій, інтеграцій, глобалізацій та інших міфічних “вселюдських цінностей”. Ті, хто закликає любити все людство в цілому, як правило зневажає цінність нації. Праві політики повинні насамперед дбати про благо свого автохтонного народу, титульної нації України, а не всього людства. Але вони мусять бути озброєними новими (або добре забутими старими) теоріями цінностей, яких нині вимагає Час. Ця теорія цінностей має грунтуватися на расово-етнічних принципах. Хаотичність суспільних відносин, сурогат культури, етнічна метисизація сьогодні, як ніколи, очевидні кожному, хто ще не втратив здатність бачити і мислити. Наш народ як цілісний організм хронічно хворий… Порятунок можливий лише завдяки фізичному, моральному і духовному очищенню. Гряде Епоха великого розділення! Відділити здорове ядро від лушпиння – ось найперше завдання майбутнього етнічно-українського уряду, який має дбати про національний порятунок. Тут уже не спрацюють ніякі нав’язані глобалістами “морально-етичні норми”, бо вони в кожного народу свої. В українців вони не гірші, ніж у інших народів. Ми здатні на самопожертву в ім’я блага України. Однак, ми не хочемо, щоб плодами нашої самовідданої праці скористалися наші ідейні й расові вороги! Часопис “Сварог” є єдиним на сьогодні праворадикальним релігійним виданням у нашій країні. Інші поки що не озивалися. Рідна Віра – не нова. Вона жила в нас завжди. На жаль, вона була замулена різними чужими лжевченнями й химерами, нав’язуваними нашому орійському племені впродовж століть. Але вона спроможна прорости в наших душах новими паростками, повернутися до нас із підсвідомості, виринути з генетичної пам’яті багатьох поколінь. Наша мета – пробудити живий струмінь нашого Роду, зробити свій посильний внесок у формування нового світогляду.