 День народження Сонця за астрономічним календарем відзначили 22 грудня українські православні язичники з Об’єднання Рідновірів України (ОРУ) у музеї Івана Гончара. Після зимового сонцестояння, що цього року відбулося 22 грудня о 08:08 день збільшуватиметься, а ніч зменшуватиметься аж до Купайла. Тому наші пращури вважали, що в день зимового сонцестояння починається нове Коло Свароже, новий Сонячний Рік і споконвіку святкували Різдво (День Народження) Сонця Непереможного. Людмила Голоднік,
- Бога світла - Сварога – наші прадіди та прабабусі вшановували виконанням старовинних язичницьких пісень. Саме тому під час різдвяної Святкової Вечері й по нині лунають колядки та щедрівки.
У святвечір славили Дідуха, читали молитви Богам. Цим традиціям тисячі років. Язичники сьогодення також звертаються до Богів Сонця, Землі, Місяця, Вітру тощо. Запрошують їх приєднатися до різдвяної трапези. Задобрюють, щоб ті були щедрими до українського люду. Рідновіри кличуть за стіл і своїх предків: оріїв, скіфів, антів, русинів.
Страви, якими пригощали рідновіри, усім запрошеним прийшлися до смаку. Звана Святкова вечеря вражає не тільки театральним дійством, а ще й історичним лікнепом.
До Святої Вечері господині готувалися заздалегідь. Спеціально до Різдва вирощували порося, яке є головною обрядовою стравою. Адже вепр символізує початок нового часу. Його наші пращури приносили в жертву Богам. Жодний різдвяний стіл не обходився і без божечного караваю. Він символізує Сонечко.
Волхвиня Зореслава (Галина Лозко), Голова Об’єднання Рідновірів України, доктор філософських наук, народознавець:
Різдво з найдавніших часів присвячувалося Богові-Творцеві. Таким Богом наших Предків є Сварог-Всесвіт. Саме йому співали молитви в час зимового сонцевороту: «Свароже! Ти, що сотворив світло, ти єсть Бог світла, і Бог Прави, Яви і Нави, — се бо маємо їх воістину. І єсть ця істина наша, що переможе темну силу і виведе нас до блага» (Велесова Книга, дошка 15-А). Разом з Різдвяним Дідухом входять до нашої хати «добрі духи Лада» — душі наших далеких Пращурів, а в наших рідних обрядах оживають не просто предківські звичаї, — оживає сама Україна. Оживає наш український дух!
Зимове сонцестояння… День починає прибувати, збільшується Світло Дажбоже, бо вже Сварог покотив «Колесо живучого Явлення» до весни…
Світотворення триває 12 днів і ночей, воно завершується народженням Води. Астрономічно це виглядає так: 21 (іноді, як у 2007, випадає на 22) грудня — Різдво Світла (Небесного Вогню чи Божича Коляди, як у слов’ян, або Сонця Непереможного, як у греків та римлян); дванадцятий день після нього — народження Води (Богині Дани), що випадає переважно в ніч з 2 на 3 січня. Ця дата — не простий підрахунок днів заради гарного міфа. Астрономи знають, що в перші числа січня (єдиний раз в році) наша планета перебуває найближче до Сонця. Саме в цю ніч наші Праматері освячували воду простим способом — виставляючи глеки з водою під зоряне небо, здобували таким чином “зоряну воду” для здоров’я своєї родини, череди та врожаю поля.
Різдвяна обрядовість. Різдвяні обряди також відомі вже у Велесовій Книзі: «Це Велес навчив праотців наших орати землю, і злаки сіяти, і жати віна-вінча (обрядовий вінок з колосся) на полях страдних, і ставити Снопа до огнища і честувати його як Отця Божого» (дошка 8/2). Дідух-сніп — символ Сварога-Рода і водночас нашого пращура: «вогнище творимо Дубу і Снопу, який є Сварог — пращур наш» (дошка 15-Б).
Ці глибинні народні обряди уславлення новонародженого Сонця (Дажбога) були створені ще нашими праарійськими предтечами. Тому й знаходимо безліч спільних мотивів української містерії Різдва Світла з давньоіндійськими піснями-славами Ріґведи — найдавнішого Святого Письма на землі. Саме цю спільність походження засвідчують і українські космогонічні колядки:
Коли не було з нащада світа, Дажбоже!
Тоді не було неба ні землі, Дажбоже!
А лише було синєє море, Дажбоже!…
Саме першотворчі елементи, Вогонь і Вода, є центральними постатями містерії творення Всесвіту. Вогонь — потрійна животворна сила, що постає в символах Сонця, Місяця й Зорі. Вогонь своїм теплом пробуджує животворну Воду. В тій воді сам Сварог купається, поєднуючись з Водою Даною:
Пане господарю,
На твоїм дворі ялинка стоїть,
Тонка, висока, листом широка.
На тій ялинці трійця горіла,
Три іскри впало, три морі стало.
У першому морі Господь купався,
У другому морі у ризи вбирався,
У третьому морі став на Престолі (колядка).
На Покуті стоять найвищі святощі Роду — Дідух (сніп хлібного колосся) і Баба (пучок соломи чи сіна). В них зимують чоловічі й жіночі духи-покровителі Роду (влітку вони живуть на нивах, у травах). Споживаються споконвічні свячені страви — каша (кутя), мед, узвар, Різдвяний коровай, смажене порося, різноманітні пироги, книші, вареники — символи родючості. Обов’язковою ритуальною стравою безумовно була кутя. Оскільки наш народ землеробський, кутя символізує рослини, проростання цих рослин, багатство роду. Книш — поминальний пиріг з відкритою м’ясною начинкою («щоб дух ішов»), бо душі пращурів насичуються одним запахом свіжої їжі, яку готують їхні нащадки. Навколо столу — вся українська родина — діти й онуки Дажбожі. Таким чином, святковий бенкет має поєднати три часи народного буття: минуле (предки), сучасне (ми) і майбутнє (ще ненароджені покоління українців).
Різдвяне деревце (вишня, дуб, явір, сосна, ялина, яблуня, виноград), які часто згадуються в колядках, — символи осі світу, яка своїм крутінням приводить в рух увесь Всесвіт, водночас, воно є й Деревом Роду, що поєднує всі три сфери буття і три часи: Наву (корінь — предки, минуле), Яву (стовбур — земне життя, теперішнє) і Праву (крона, листя — Божественний закон, майбутнє).
А у лісі, у лісі, та й у Медоборі,
Ой, Дажбоже! (приспів після кожного рядка)
Блудили блудці сімсот молодців,
Приблудилися до цього двору,
До цього двору, та й до веселого.
А у цього Господаря двори виметені,
Двори виметені, столи встелені.
А за тими столами самі Богове,
Самі Богове та й веселії,
Тільки нема Святого Різдва.
Рече Сварог Богу Перуну:
- Перуне, послуго моя,
Піди принеси Святеє Різдво.
Не пройшов Перун і півдороги,
Здибало Перуна чудо-чудноє,
Чудо-чудноє, вогнем страшноє ¾
Його перестріло сиве голуб’я,
У нього з рота полум’я йшло,
У нього із очей іскри скакали.
Перун вжахнувся, назад вернувся.
Рече Сварог до Бога Перуна:
- Ой, Перуне, послуго моя,
Чом ти не приніс святеє Різдво?
- Ой здибало мене чудо-чудноє,
Чудо-чудноє, вогнем страшноє,
А я вжахнувся, назад вернувся.
- Не було то, Перуне, ніяке чудо,
А то є святеє Різдво.
Було б його на руки взяти,
Сюди принести, на стіл покласти,
Зрадувалися б усі Боги,
Що перед ними Різдво сіло:
Ой, устаньмо та й вклонімося,
Святому Різдву поклонімося!
Ой, Дажбоже!
Різдво має своє конкретне втілення в образі птаха (духовного символа). Птах з вогненними крилами нагадує Сонце. Іскри, які летять з його очей — ніщо інше, як творча сила Природи, яка й творить Різдво Світу («три іскри впало — три морі стало…»).
Таких птахів у науці прийнято називати деміургами. Цікаво, що первісно слово деміург в грецькій мові означало майстра, ремісника, художника, загалом митця. В релігії — це завжди творець Світу, Бог. У філософії Платона деміург — ідеальний першопочаток всього сущого. Творче начало у багатьох релігіях пов’язане з духовністю (Божественним бажанням), воно невловиме витає в повітрі, підноситься до Небес (до Сварги), тому в культовому мистецтві Дух Божий зображається саме у вигляді птаха. Уявлення про виникнення світу з хаосу не суперечать і науковим фактам, хіба що вони оформлені в поетичні народні міфи, пісні та пов’язані з ними урочисті священні ритуали, які й досі носять суто національний характер і мають етнозберігаючий зміст.
Народження Світу (космосу), як уже згадувалось, відбувається шляхом перетворення хаосу (коли все змішане) на певний лад (порядок, послідовність). Тому Боги, чи Брати-Місяці, можуть зійтися докупи й сісти за один стіл тільки раз на Рік, власне на Різдво, «коли не було неба, і землі», щоб після цього бенкету вже приходити почергово, кожен у свій час за календарем.
Усім українцям на Різдво Божича Коляди бажаємо, щоб разом із Народженням Світла Дажбожого сотворилась і зміцніла наша Українська держава — по-справжньому вільна і щаслива!
|
